Діагностика

Діагностика

Для встановлення точного діагнозу, призначення адекватного та ефективного лікування ЛОР органів треба провести апаратні діагностичні дослідження.

В отоларингології використовуються наступні види діагностичних досліджень:

• Ендоскопічне дослідження лор органів
• Аудіометричне дослідження слуху
• Тимпанометрия дослідження стану слухових кісточок та барабанної перетинки
• Риноманометрія дослідження ступеню закладеності носа та прохідності носових ходів;

Кожне з цих досліджень дозволяє виявити конкретну проблему пов’язану з захворюванням вуха, горла та носа.

Ендоскопія

Ендоскопія ЛОР органів – це діагностична маніпуляція, яка дозволяє швидко та точно проводити обстеження та встановлювати відповідний діагноз  захворювань ЛОР органів та нині вважається «золотим стандартом»  в роботі  ЛОР лікаря.

Під час ендоскопічного дослідження лікар візуально, за допомогою ендоскопу, проводить огляд внутрішніх поверхонь ЛОР органів, а саме:

зовнішнього слухового проходу;

порожнини рота;

порожнини рото глотки;

порожнини носа;

приносових пазух.

Дана методика дозволяє лікареві провести огляд при великому збільшенні, швидко виявити джерело ЛОР патології та оцінити ступінь запального процесу.

Аудіометрія

Аудіометрія – дослідження для обстеження слуху. Вона дозволяє визначити «поріг чутності» у пацієнта та діагностувати хвороби вуха, а також виявити початок розвитку глухоти. Тестування проводиться при скаргах на погіршення слуху, порушення розбірливості мови, шуму у вухах. Процедура виконується лікарем-отоларингологом із застосуванням спеціального обладнання. Зазначена процедура є безболісна при цьому дає можливість  виявити порушення слуху всіх видів повітряного  або кісткового.

Основними показаннями до проведення аудіометрії є:

• Захворювання внутрішнього та середнього вуха, які супроводжуються погіршенням слухового сприйняття:
• Травми вух і голови, що спричинили зниження гостроти слуху
• Інфекційні хвороби вуха
• Хвороби головного мозку, пов’язані з ураженням його слухової кори
• Підозри на розвиток приглухуватості пов’язаної із професійною діяльністю
• Приглухуватість невідомого походження

Тимпанометрія

Тимпанометрія – це діагностичний метод, який використовується для визначення стану вуха та його аудіторного апарату. Головною метою цього дослідження є виявлення можливих порушень в роботі барабанної перетинки та вушної труби. Здійснюється цей аналіз за допомогою пристрою, який називається тимпанометр.

Однією з основних переваг тимпанометрії є можливість отримання об’єктивних даних про стан вушної порожнини та аудіторного апарату.Процедура не інвазивна, що дозволяє використовувати її в дітей від 3 років.

Тимпанометрія використовується для діагностики таких захворювань, як:

-запалення середнього вуха,

-ефузія (нагромадження рідини в вусі),

-ателектазія барабанної перетинки

Риноманометрія

Риноманометрія чи дослідження носового дихання це діагностична процедура, яка застосовується для виявлення захворювань носоглотки та оцінки прохідності носових ходів та визначення об’єму вдиху/видиху повітря.

Порушення носового дихання виникає через патології слизової оболонки або кістково-хрящового компонента носової порожнини та носоглотки. В результаті хворі змушені дихати ротом, що порушує фізіологічне влучення повітря в організм.

Показання до риноманометрії: порушення носового дихання – викривлення носової перегородки, вазомоторний риніт, хронічний тонзиліт, аденоїдит, хропіння, підготовка до операцій з корекції викривленої носової перегородки та контроль ефективності лікування у післяопераційному періоді

Риноманометрія застосовується при діагностиці наступних патологій:

інфекційний риніт

вазомоторний риніт

алергічний риніт

викривлення носової перегородки. Спеціальної підготовки перед дослідженням не потрібне. Процедура безболісна та безпечна.